четвер, 9 травня 2013 р.

Біографія Роксолани

Біографія Насті Лісовської
Народилася майбутня султана
приблизно у 1506 році. Достеменно
дата її народження невідома. Під
питанням і її дівоче прізвище та
навіть ім'я. В джерелах XVI
століття немає інформації щодо її
імені, але багато пізніших традицій,
наприклад, українська, і вперше —
лише в XIX столітті, називають її
Анастасією, а в польського
письменника Станіслава
Ревуцького , Вацлава Ревуцького
згадується ім'я Олександра.
Народилася майбутня султана в
сім'ї священика Гаврила
Лісовського з Рогатина —
невеликого містечка в Західній
Україні (а за версією Михайла
Орловського, Мавриція
Гославського Роксолана родом з
містечка Чемерівці).
Під час одного з набігів татар,
приблизно у 1520 році, була
захоплена в полон і переправлена,
ймовірно, спочатку до кримського
міста Кафа (тепер — Феодосія), а
потім — в Стамбул, де дівчину
примітив візир Ібрагім-паша, який
пізніше й подарував її Сулейману.
[ред.]Дружина султана
Сулейман І, син Селіма І Грізного
(Явуза), був одним з найвідоміших
турецьких султанів. В Європі його
звали Пишний, а в Туреччині —
Кануні (Законодавець) — за
створення зводу законів,
спрямованих на захист інтересів
феодалів і закріплення селян за
їхніми земельними ділянками, які
належали поміщикам. Фактично це
було введення кріпосного права.
Спочатку — наложниця, Роксолана
стала великим коханням султана.
Сулейман адресував їй свою
любовну поезію (султан був поетом
і писав під псевдонімом Мухіббі).
У гаремі, званому Бабус-сааде,
тобто «Брами блаженства»,
Роксолана отримала за гострий
язик і розкотистий сміх прізвисько
Хуррем, що означає «Та, що
сміється».
Перший син Сулеймана і Роксолани
народився у 1521 році.
За законами віри, султан міг мати
чотири законні дружини та стільки
наложниць, скільки міг утримувати.
Діти першої дружини ставали
спадкоємцями престолу. Але це не
могла бути християнка, всі дружини
повинні були прийняти
мусульманство.
Справжнє ім'я першої дружини
Сулеймана, Фюлане, невідоме.
Одружився він з нею у 1511 році,
під час перебування у Кафі. Вона
народила йому сина Махмуда, який
помер під час епідемії віспи 29
листопада 1521 року. В житті
Сулеймана вона не відіграла значної
ролі, а згодом — померла.
Друга його дружина називалася
Гульфем Султан (тур. Güfem
Sułtan). Її сином був Мюрад. Він
також помер під час епідемії віспи
10 листопада 1521 року. Гюфем
задушили за наказом Сулеймана у
1562 році.
Третя — Махідевран Султан (тур.
Mâhidevrân Sułtan), була більш
знана як Gülbahar («Весняна
троянда»). По смерті Махмуда її
син Мустафа (правитель провінції
Меніса з 1533 року) початково був
названий наступником Сулеймана.
Згодом він був страчений за
наказом султана.
Четвертою дружиною Сулеймана
стала Анастасія (Олександра)
Лісовська. Її назвали Хюррем
Султан (тур. Hürrem Sultan), а у
Європі знали як Роксолану.
Шлюб та гучне весілля Сулеймана і
Роксолани відбулися в 1530 році.
Султан надав їй ранг баш-кадуни —
головної (а фактично — єдиної)
дружини і звертався до неї
«Хасекі», що означає «Мила
серцю». Хюррем виявилася не лише
бажаною коханкою, але й цікавою,
розумною співбесідницею,
досвідченою в мистецтвах і
державних справах. У дні розлуки
(а Сулейман зробив 13 військових
походів) вони переписувалися
вишуканими віршами перською і
арабською мовами.
Одна з найосвіченіших жінок свого
часу, Роксолана приймала
іноземних послів, відповідала на
послання іноземних правителів,
впливових вельмож і художників. В
XVI столітті флорентійці навіть
помістили парадний портрет
Хюррем, для якого вона позувала
венеціанському художникові, у
своїй картинній галереї. То був
єдиний жіночий портрет серед
зображень бородатих султанів у
тюрбанах.
Згодом Роксолана запропонувала
султану побудувати мечеть, що
носила ім'я Сулеймана. Цю ідею
реалізував придворний архітектор
Сінан. В цій мечеті згодом султану і
поховали.
Діти
Роксолана народила султану 6 дітей
— п'ятеро синів і одну доньку
Мехмед (тур. Mehmed) (1521 —
†1543)
Міхрімах (тур. Mihrimah) (1522 —
†1578)
Абдуллах (тур. Abdullah) (помер
через три дні після народження)
Селім (тур. Selim) (1524 — †12
грудня 1574)
Баязид (тур. Bajezid) (1525 — †28
листопада 1562)
Джахангір (1533 — †1553)
За переказами, Сулейман найбільше
любив свою єдину дочку Міхрімах.
У 1539 році її видали заміж за
Рустем-пашу, який пізніше став
великим візирем. Сулейман також
збудував на честь доньки мечеть.
З-поміж синів батька пережив лише
Селім. Інші загинули в ході
боротьби за трон. В тому числі і син
Сулеймана від третьої дружини
Gülbahar — Мустафа. Існує версія,
що саме Роксолана, плетучи інтриги
проти Мустафи, спровокувала його
смерть — налаштувала батька
проти сина (за наказом Сулеймана
Мустафу задушили).
Легенда додає, що Джихангір помер
з жалю за своїм братом.
Баязид, після невдалої спроби
вбити Селіма, разом з 12 000 своїх
людей переховувався в Персії.
Скориставшись допомогою персів,
ворогів Османської імперії, він став
зрадником. Згодом Сулейман
порозумівся з персидським шахом,
в результаті чого, в обмін на 4 000
золотих монет, прихильників
Баязида було вбито, а його самого,
разом з чотирма синами, видано
посланцям султана. Смертний
вирок, який виніс Сулейман своєму
синові, було виконано 28 листопада
1562 року.
Смерть
Роксолана померла 18 квітня 1558
року (за іншими версіями — 1561
або 1563). Після її смерті Сулейман
проводив активну діяльність на її
честь, по всій імперії збудував
велику кількість об'єктів,
присвячених Роксолані.
Сам султан помер в ніч з 5 на 6
вересня 1566 року під час
військового походу на Угорщину.
Тіло падишаха (без серця і
нутрощів) забрали до Стамбулу і
поховали поруч з Роксоланою — в
мавзолеї, збудованому на подвір'ї
мечеті Сулеймана…
Сучасники Роксолани описували її
«скоріше як милу, ніж красиву».
Венеціанець Наваджеро писав,
нібито:
«Султан так сильно кохав
Роксолану, що в османській
династії ще не було жінки, яку б
поважали так само».
На його думку, в неї був дуже милий
вигляд і вона добре знала примхи
Сулеймана.
Венеційський посол Домініко
Тревізано казав, що Роксолана
«молода, але не красива» (італ.
«giovane, ma non bella»), а
стамбульський люд вважав її за
відьму.
В 1554 році Домініко Тревізано
писав про Роксолану:
«Для його величності султана це
така кохана дружина, що, —
переказують, — відколи він її
спізнав, відтоді вже не захотів
знати якоїсь іншої жінки; такого не
робив ще ніхто з його попередників,
бо в турків є звичай міняти жінок».
Свій великий вплив на султана
Роксолана використовувала для
політичних інтриг, впливала на
зовнішню політику, листувалася з
Бона Сфорца та польським королем
Сигізмундом II Августом. Двоє з її
листів до короля збереглися. А
протягом її життя Османська
імперія загалом мала мирні
стосунки з Польським
королівством.
Також Роксолана брала участь у
визначенні наступника трону: не
без її допомоги Селім по смерті
батька зайняв трон як Селім II.
Благодійність Роксолани
Коштом і стараннями Роксолани
збудований Хасекі Хюррем Султан
комплекс (Бакф) в Єрусалимі для
прочан, який складався з караван-
сараю, мечеті, школи, «кухні» (в
якій прочанам 2 рази на день
давали безкоштовно їжу)
Також подібні комплекси були
засновані нею для прочан по дорозі
з Мекки до Єрусалиму.
Коштом і стараннями Роксолани
збудовані також ряд комплексів в
Медині, Мецці, Єрусалимі,
Стамбулі, Едірне.
в Стамбулі відомий Хасекі Хюррем
Султан Хамам як частина
комплексу Софійського собору і
Хасекі Хюррем Султан Мечеть з
шпиталем біля жіночого
невільничого ринку.
Жертви інтриг султани.
Першою жертвою Роксолани деякі
дослідники називають видатного
державного діяча Туреччини,
візира-мецената, Ібрагіма, якого в
1536 році було звинувачено у зайвій
симпатії до Франції і задушено за
наказом султана. Місце Ібрагіма
відразу зайняв Рустем-паша.
Роксолана віддала за нього свою
17-річну доньку Міхрімах. А
пізніше і Рустем-паша не зміг
уникнути придворних інтриг — йому
відрубали голову.
Восени 1553 року Сулейман Пишний
готувався до війни з перським
шахом. Існує версія, що Роксолана
та Рустем-паша зуміли переконати
султана, що його спадкоємець
Мустафа зав'язав тісні стосунки з
персами і прагне повалити його. За
наказом Сулеймана, Мустафу
задушили. Французький посол
доповідав:
«Все це відбувалося на очах
султана-батька»
Представник германського
імператора Бузбек доповідав:
«Сулейман, відділений стіною
шатра від міста, де розігрувалася
трагедія, висовував з нього голову й
кидав жахливі і грізні погляди на
«німих», дорікаючи їм за
повільність гнівними жестами».
Пророк Мухаммед заборонив
проливати кров султанів та їхніх
спадкоємців, тому Мустафу,
Баязида і його п'ятьох малих дітей,
онуків султана, було задушено
зеленим шнурком. Махідевран,
мати Мустафи, збожеволіла від
горя й невдовзі померла. Валіде
Хафса, мати Сулеймана, при
зустрічі зробила синові зауваження
щодо «заколоту», страти і ролі в
цьому його улюбленої дружини.
Після цього Хафса прожила менше
місяця. Вважається, що деяка
кількість отрути, не без участі
Роксолани, «допомогла» їй померти.
Також існує версія, що після
сходження на престол Селіма
Роксолана доручила вбити інших
його братів, аби позбутися
можливих конкурентів. Були
знайдені інші сини Сулеймана, яких
йому народжували дружини та
наложниці. Загалом було вбито
близько сорока чоловік.
Так, що бачимо багато історичних
фактів зовсім відрізняється від
подій, які показані у фільмі.
При копіюванні вказуйте джерело:
http://vk.com/club47510169

Немає коментарів:

Дописати коментар