-Немає інших, всі вони наче ти сам. Коли любиш то ще більше поєднуєшся з ними. Твій світ-цілісний та єдиний. Всередині одне ціле, зовні інше. Але коли душа болить у кожному ламку серця всі ті люди тепр уже стають чужими, іншими, навколо стає людно ти сам та інші, твій світ та світи інших... більше твій світ не єдине ціле
-Володарю... я багато днів чекаю, щоб поговорити з вами, нарешті з'явилася нагода
-Що хочеш сказати, Ібрагіме? Про, що розповісти? Як Султаном себе кличеш чи може як зрадив Хатідже? Скільки разів я застерігав тебе, все, що ти приховуєш не зробить тебе сильним, лише боягузом. Дивись у твоїх очах ще той самий страх!
- Пробачте, володарю, але хіба я міг ділитися з вами сердечною втіхою?
-Як би це була тільки втіха, я б не чув про це і не бачив, Ібрагіме! Але ти багато років з тією жінкою, у вас є свій дім і вона носить твою дитину. Ти збудував собі інше життя. Окремо від мене. Приховане від мене життя. 

(с) Султана Сулеймана і Ібрагіма паші. (69 серія)